У більшості з нас слово "марка" асоціюється, насамперед , зі знаком поштової оплати, і мало хто знає, що історія даного терміна іде коріннями в глибоке минуле. Так, судячи з англосаксонських джерел, марка вживалася як міра ваги вже в ІX-X століттях. А в XІ столітті марка використовувалося як мірна одиниця в Німеччині і Скандинавії. Причини використання цього терміну для позначення ваги точно невідомі.

Спочатку марка відповідала вісьми унціям і використовувалася для виміру ваги дорогоцінних металів, в основному срібла. Згодом на території Німеччини в кожного князівства з'явилося безліч різних по вазі марок, що ускладнювало розрахунки при проведенні торгових угод. Самою "життєздатною" маркою, вага якої відповідала 233,856 грамам, виявилася кельнська, котра до XV століття практично витиснула всі інші марки.

Згодом терміном "марка" стали користуватися для позначення не тільки міри ваги, але і грошової одиниці (рахункова марка). Спочатку одна рахункова марка містила срібла рівно на одну вагову марку. Але поступово, заради економії, правителі зменшували зміст срібла, замінюючи його більш дешевим металом.

Широке поширення, як грошова одиниця, марка одержала в XVІ столітті. У той час срібні марки-монети стали випускати й у Скандинавії. А в XІX столітті з'явилися і золоті марки. У 1871 році золота марка стала офіційною валютою об'єднаних німецьких земель, її вага складала 0,358423 грама. Пізніше поряд з монетами з'явилися і більш практичні паперові марки.

З Німеччиною зв'язані й основні шляхи поширення марок у світі. Масштаби її колоніальних завоювань в Африці, Азії й Океанії привносили в ці регіони німецьку культуру, а разом з нею і марки. У результаті Першої світової війни і програшу в ній Німеччина утратила свої колоніальні володіння, а разом з тим і марки в даних регіонах перестали використовуватися. Більш того, відчутні втрати понесла паперова марка самої Німеччини, обмін якої на золото через війну припинився, а сама марка знецінилася.

Для виходу зі сформованої ситуації в1924 році знецінена валюта поміняла не тільки вартість, але і назву, перетворившись в рейхсмарку, хоча і та довго не протрималася. Програш у Другій світовій війні, утворення двох німецьких держав - ФРН і ГДР, кожне зі своїми законами і валютою, визначили подальше існування марки. У ГДР під контролем радянського командування у обігу були старі рейхсмарки і нові марки союзного військового командування, що приводило до значної інфляції. У ФРН, навпаки, спостерігалася дефляція. У 1948 році тут з'явилася нова грошова одиниця - німецька марка. У 1971 року проблема дефляції у ФРН була вирішена введенням вільного курсу національної валюти. З об'єднанням Німеччини марка ФРН стала платіжним засобом на території всіх німецьких земель.

Що стосується фінської марки, то ця грошова одиниця офіційно була введена в обіг в 1860 році, коли Велике фінляндське князівство входило до складу Росії. Відповідно, до 1918 року, на марках чеканили двоглавого орла. Після ж, коли Фінляндія стала незалежною державою, це зображення замінили на фінляндський герб зі знаменитим скандинавським Левом.

Кілька слів про поштову марку. Пошта існує кілька тисяч років, і весь цей час люди ніяк не могли прийти до згоди, коли платити - при відправленні листа чи при його одержанні. У результаті, у 40-х роках XІX століття один англійський чиновник знайшов вихід з даної ситуації - на лист приклеювався невеликий шматочок паперу з вказівкою суми, сплаченої за пересилання конверта. Через два десятки років марка стала відома усьому світу і зі звичайного знака поштової оплати перетворилася у візитну картку країни. Марка стала предметом колекціонування, оскільки в період випуску вона порівняно недорога, згодом же ціна її зростає.